ДРУГЕ ДИХАННЯ МЛИНІВСЬКИХ ЛІСІВ

 

Друге дихання… Цей термін, як правило, стосується спорту, а якщо точніше, зокрема, легкої атлетики. Він описує стан спортсмена-бігуна під час змагань. Коли на якомусь етапі забракне повітря, ноги перестають слухатися і, здається, що він уже не може продовжувати рух, навіть обсідають думки, щоб зійти з дистанції – залишити змагання, як раптом приходить до нього воно, оте друге рятівне дихання, і повертається легкість, як на старті. Щось подібне сталося і з млинівськими лісами, які належали тамтешнім колгоспам, а фактично вони не мали господаря, котрий дбав би про їхнє майбутнє, тож вирубувалися на очах і зовсім не відновлювалися. Що вже тут говорити про збереження якоїсь фауни, рослинності, коли довколишні ліси виглядали наче після великої пожежі?!

У той час, пригадується, виникало чимало розмов про пошуки шляхів порятунку цих насаджень. І таки прийшло до них оте ,,друге дихання”, коли в Млинівському районі на базі колгоспних лісів було створене державне лісове господарство, яке очолив представник відомої на Рівненщині та Волині лісівничої династії Микола Романюк. І нічого, що новостворене підприємство було наймолодшим серед лісгоспів Рівненщини і водночас найменшим за площею угідь, адже державний лісовий фонд його становив лише 12,8 гектара. Було створено чотири лісництва: Вовковиївське, Дублянське, Млинівське та Острожецьке, які очолили  фахівці лісового господарства. І одразу тут ожила робота: розпочалося планомірне проведення заходів із лісорозведення, лісовідновлення, створення нових насаджень з орієнтацією на технічно цінні та швидкоростучі породи.

Млинівські лісівники розгорнули також роботи із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень, як то глабчаки, осичники на високопродуктивні . Отак з’явилися діброви дуба черешчатого та червоного, насадження сосни  та ялини звичайної, ясена , клена та  інших лісоутворюючих порід. А згодом млинівські лісівники розпочали створювати й культури за участю модрини європейської та ясена.

Щодо дуба, то лісгосп став піонером його вирощування із закритою кореневою системою. Тобто, цей посадковий матеріал плекають у  поліетиленових пакетах. А це дає змогу впродовж усього вегетаційного періоду проводити доповнення лісокультурних площ.  Та й взагалі, розуміючи те, що на придбаному садивному матеріалі ,,далеко не заїдеш”, тут створили власну базу його вирощування.

Своє слово сказали млинівчани і щодо розвитку мисливського господарства. Різна звірина привільно себе почуває повсюди в зелених насадженнях. Лише у мисливських угіддях, наданих у користування, площею понад 4 тисячі гектарів  мешкає нині приблизно 180 козуль, 50  особин дикого кабана, більше сотні зайців, понад три десятки куниці кам’яної та борсука.

– У тутешніх мисливських угіддях, які цілеспрямовано охороняються, узимку люди допомагають дичині, підгодовуючи, що забезпечило упродовж останніх років зростання поголів’я дикого кабана, козулі, зайця, борсука. Одне слово, з’явився справжній ліс та його господар і сюди прийшла звірина, – розповідає  головний мисливствознавець Рівненського управління лісового та мисливського господарства Микола Яцик.

У наступному році минає чверть століття від організації ДП ,,Млинівське лісове господарство”. Заслуговує на увагу на те, що всі ці роки незмінним був підхід до організації ведення лісового господарства, який зорієнтований на постійне зростання ефективності виробництва за рахунок нових технологій щодо ведення лісового господарства та впровадженні нової техніки . Тут все робиться для створення умов, за яких би людям комфортно працювалося й забезпечувався високий рівень заробітної платні. Так, за минулий рік  обсяг реалізації продукції лісгоспом склав  понад 30 мільйонів, а  на одного працюючого-236, 2 тисячі гривень, що забезпечило темп росту з цих вимірників відповідно 123,7 та 104,2 відсотка, засвідчуючи інтенсивний шлях господарювання.

Відрадних рубежів досягнуто і в оплаті праці трудівників лісгоспу, яка має стійку тенденцію до зростання. Наприклад, якщо за позаминулий рік на підприємстві середньомісячна зарплата в розрахунку на одного працюючого складала 5429,28 гривні, то за минулий рік цей показник зріс до 7052,56 гривні, тобто,  темп росту дорівнює майже 130 відсотків.

Звичайно, ці здобутки забезпечені не лише наполегливістю усього колективу лісгоспу, а й завдяки умілому управлінню виробництвом його директора Бориса Курицького, котрий у своїй роботі завжди опирається на спеціалістів лісгоспу. Саме такий підхід гарантує йому, одному з наймолодших керівників лісової галузі області, успіх. І хоча біографія директора описується якимось   десятком речень: народився 1979 року, після школи закінчив Березнівський лісний коледж, згодом лісогосподарський факультет Українського державного лісотехнічного університету, працював на посадах мисливствознавця Млинівського лісгоспу та тут же  протягом чотирьох років головним лісничим і вже рік – директором цього підприємства, проте його трудова скарбничка наповнена чималими здобутками на всіх цих трудових постах. А вже результати  роботи на посаді керівника підприємства, про які згадувалося вище, як мовиться, свідчать самі за себе, тобто, про те, що потенціал Бориса Курицького, як керівника, багатообіцяючий. Отак характеризують цього керівника спеціалісти Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Та, напевно, до не менш вагомих здобутків колективу новоствореного лісгоспу слід зарахувати насамперед те, що тут збережено цілий ряд справжніх зелених перлин цього краю.Чого тільки варта ботанічна пам’ятка загальнодержавного значення ,,Урочище ,,Хвороща”, що розкинулася на п’ятдесяти гектарах !  Це – притерасна смуга та заліснена частина тераси річки Ікви. На площах, що туляться до заплави, проростають різновікові сосни, ялини та представники червоного дуба. На горбках чимало також грабових насаджень з домішкою липи та береста –  в’яза граблистого. Привабливий у цій місцині й  підлісок. Особливо багато тут  бузини чорної,  ліщини, бруслини  європейської та  бородавчастої, а серед трав натрапляємо  на розрив-траву дрібноквіткову, зеленчука жовтого, яглиці звичайної, анемони дібровної, копитняка європейського, медунки темної, лісової орхідеї, що занесена до Червоної книги України та чимало іншого.

А якщо додати, що в ,,Хворощі” проростають не тільки дерева і кущі, а й фауною не обділене це урочище  –  тут водиться козуля, заєць сірий, куниця кам’яна та чимало птахів. Тож хочеться вигукнути: ,,Хвороща” така маленька, а яке велике диво!

Саме у Вовковиївському лісництві  лісгоспу на площі 2,7 гектара розкинулося заповідне лісове урочище ,,Берещина”, де знаходиться  насадження бука лісового віком понад 70 років, водиться чимало дрібної співочої птиці. У цьому ж лісництві  радує красою та неповторністю і заповідне лісове урочище ,,Смордва”. Тут проростають дуби, липа дрібнолиста та різні червонокнижні рослини. Й лісовому урочищу ,,Кароліна” є чим подивувати перехожого, адже тут також проростають буки й пурхає багато різного птаства,  можна зустріти козулю та побачити кам’яну куницю, що загадково визирне із-за дерева.

Дійсно, всі захоплюючі місця угідь Млинівського лісгоспу  перелічити не беруся, бо їх тут таки багато. Однак не можу не згадати про дуба-велетня, що росте в Дублянському лісництві в урочищі Хрінники, якому вже понад 550 років, що є пам’яткою природи державного значення, а також 200-270 – річні дубові насадження заповідного урочища ,,Боржемець”.

- Дуби-велетні на території лісгоспу – це не тільки згадка про колишні ліси нашого краю, а й орієнтир для роботи млинівських лісівників, який, наче компас, визначає напрям, у якому нам належить працювати, аби залишити для наступних поколінь зелену красу, як це зробили попередні покоління, – говорить директор Млинівського лісгоспу Борис Курицький.